За скоєння суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 (замах на умисне вбивство), ч. 1 ст. 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) КК України – до психіатричного закладу із суворим наглядом для лікування

     Ухвалою колегії суддів Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2017р. до мешканця Теофіпольського району З. застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом для лікування у примусовому порядку.

    Як встановлено під час судового розгляду, 31.05.2017 р., З., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою позбавлення життя М., взяв наявну у будинку штикову лопату та став наносити йому робочою (загостреною) частиною вказаної лопати удари по голові останнього. Не зупинившись на вчиненому, З., в одній із кімнат взяв сокиру, якою наніс потерпілому ще декілька ударів робочою (загостреною) частиною даної сокири в голову останньому, чим спричинив йому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Під час нанесення ударів загостреною частиною сокири по голові М., до будинку зайшла В., із-за чого З., відволікши на неї увагу, не виконав усіх необхідних дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілого.

    Крім того, 30.05.2017 р., З., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, після спільного розпивання алкогольних напоїв із місцевим жителем С.,  внаслідок раптового безпричинного нападу агресії, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, робочою частиною штикової лопати, яку знайшов у будинку, наніс один удар по лівій руці потерпілому, після чого, ще по одному удару тією частиною лопати по правій частині обличчя та лівому передпліччю останнього, чим спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

    Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи, З. на даний час страждає хронічним психічним захворюванням, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій він також перебував у вказаному хворобливому стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

    Таким чином, доведена винуватість З. у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, та встановлена неосудність останнього, стала підставою для застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.