До рубрики «Правові позиції Верховного Суду»

Обов’язок встановити індивідуальні прилади обліку природного газу покладено на газорозподільні організації

7 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що обов’язок встановити індивідуальні прилади обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем, який належить до такої категорії споживачів природного газу, як населення, покладено на газорозподільні організації. Таких споживачів не зобов’язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів обліку та робіт з їх встановлення, оскільки відповідне фінансування уже закладено в тариф на оплату спожитого газу відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Фізичні особи звернулися до суду з позовом до ПАТ «Криворіжгаз»  про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у квартирах кожного з позивачів як побутових споживачів за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Вони також просили визнати, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» про встановлення загального вузла обліку природного газу, зняття показань загальнобудинкового вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України № 3533-VI.

Встановлено, що позивачі є побутовими споживачами природного газу, а відповідач – Оператором газорозподільної мережі, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреб фізичних осіб у забезпеченні газопостачанням. Позивачі приєдналися до Типового договору постачання природного газу на невизначений строк, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за таке споживання. У встановлених тарифах на газопостачання  були передбачені витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу. ПАТ «Криворіжгаз» зобов’язане надавати оплачені позивачами послуги, у тому числі відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 3533-VI зобов’язане забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, – до 1 січня 2018 року, оскільки розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.

Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує їх права як споживачів. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним. Саме на суб’єкт господарювання – газорозподільну організацію  покладений обов’язок встановлення лічильників газу для населення та лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов’язку на споживачів є неправомірним.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77910919.

Законом не передбачена можливість складання європротоколу за відсутності у її учасників страхових полісів

31 жовтня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що якщо учасник ДТП не має автоцивілки, оскільки за законом є пільговиком та звільнений від такого обов’язку, потрібно обов’язково викликати на місце події поліцію. Натомість складання європротоколу у згаданому випадку не буде підставою для отримання страхового відшкодування.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову постраждалого в ДТП учасника бойових дій про стягнення відшкодування зі страхової компанії, з якою винуватець уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ТЗ). Рішення мотивовано тим, що хоча позивач, як учасник бойових дій, і звільнений від обов’язку придбавати поліс автоцивільної відповідальності, це не дає йому права складати європротокол. 

Апеляційний суд скасував попереднє рішення та задовольнив позов у частині стягнення страхового відшкодування й пені. Він виходив із того, що в розумінні ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сторони наділені правом на складання європротоколу, оскільки транспортні засоби обох учасників пригоди є забезпеченими.

Верховний Суд рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб – автомобіль, зазначений у договорі страхування, за умови, що його експлуатують застраховані особи. Пункт 17.5 ст. 17 цього Закону зобов’язує страховика видавати страхувальнику бланк повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка (європротокол). Із системного тлумачення п. 33.2 ст. 33 та п. 1.7 ст. 1 Закону зроблено висновок, що в разі ДТП скласти європротокол можуть лише водії ТЗ, які є забезпеченими в розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону, тобто кожен із яких має відповідний страховий поліс.

Отже, оформлення ДТП як страхової події при її настанні за участю осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (за відсутності в них відповідного полісу), має проводитись з інформуванням поліції, оскільки Законом не передбачена можливість складання європротоколу за відсутності у її учасників страхових полісів. 

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/77801491 .